24 лютого 2022 року Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Війна, що характеризується безперервною серією очевидних воєнних злочинів і злочинів проти людяності, призвела до десятків тисяч жертв серед цивільного населення та спричинила найбільшу кризу переміщення населення в Європі з часів Другої світової війни.
Протягом війни російські війська неодноразово демонстрували зневагу до міжнародного гуманітарного права та життя цивільного населення. Від Харкова, Ізюма та Маріуполя до Києва, Чернігова та Херсона вони завдавали ударів по лікарнях, школах і житлових будинках, подекуди руйнуючи цілі квартали, часто внаслідок невибіркових атак із застосуванням вибухової зброї в густо населених районах.
У районах, що перебували під російською окупацією, зокрема в Бучі, Ізюмі та Херсоні, російські війська вчиняли позасудові страти, насильницькі зникнення, сексуальне насильство та тортури. Цивільних утримували в підвалах і імпровізованих місцях ув’язнення, били, піддавали електрошоку та імітаціям страт. Українські військовополонені та цивільні утримувані особи, які досі перебувають у російському полоні, щодня зазнають фізичного та психологічного насильства. Тисячі українських дітей було депортовано або примусово перевезено до Росії чи на окуповані Росією території.
Російська влада продовжує систематично порушувати права людини на окупованих територіях, нав’язуючи російське законодавство, незаконно конфіскуючи майно та примушуючи українців приймати російське громадянство й проходити військову службу. Окупаційна влада також нав’язує російську мову та російську навчальну програму в школах у межах систематичної кампанії з придушення української ідентичності, мови та культури.
З 2022 року російські війська також неодноразово завдавали ударів по енергетичній мережі України — інфраструктурі, необхідній для виживання цивільного населення. Остання хвиля атак залишила понад мільйон українців без опалення, води та електроенергії в зимові місяці. Поки тривають мирні переговори за посередництва США, українці після кожної жорстокої ночі з гіркою іронією жартують, що ці ракети є справжніми «пунктами мирного договору» Кремля.
Чотири роки потому масштаб задокументованих звірств вимагає конкретної відповідальності по всьому ланцюгу командування — від безпосередніх виконавців на місці, до найвищого політичного та військового керівництва Росії. Ордери на арешт високопосадовців Росії, видані Міжнародним кримінальним судом (МКС), є важливою віхою на шляху до відновлення справедливості для постраждалих. Союзники України, зокрема Європейський Союз та його держави-члени, повинні повністю підтримати притягнення до відповідальності за всі тяжкі злочини шляхом підтримки національних розслідувань і розслідувань МКС, вжиття заходів на виконання ордерів на арешт, заохочення застосування універсальної юрисдикції та підтримки сильного й стійкого громадянського суспільства в Україні, які документують злочини та підтримують постраждалих.
